Глисти у собак — це поширена проблема, яка може серйозно вплинути на здоров’я вашого улюбленця. Більшість власників не завжди звертають увагу на можливу наявність паразитів, але глисти можуть спричинити низку небезпечних захворювань. Тому своєчасне виявлення і правильне лікування є важливими складовими забезпечення здоров’я собаки.

Як глисти впливають на організм собак?

Глисти можуть мати серйозний вплив на організм собаки. Перш за все, варто зазначити здатність висмоктувати поживні речовини з їжі. Це може призвести до дефіциту вітамінів, мікроелементів і білків, що, у свою чергу, негативно позначається на загальному стані тварини. Постійне виснаження організму знижує імунітет собаки, вона стає вразливою до інших інфекцій.

Крім того, глисти можуть викликати подразнення та запалення стінок кишечника. Це часто супроводжується діареєю, блювотою, а іноді й підвищенням температури тіла. У більш серйозних випадках паразити можуть пошкоджувати тканини внутрішніх органів, що веде до складних захворювань, таких як перитоніт чи кишкові перфорації. В окремих випадках великі паразити можуть заблокувати кишковий просвіт, викликаючи обструкцію.

Додатково, глисти часто спричиняють алергічні реакції, що проявляються у вигляді свербежу, шкірних висипань та інших дерматологічних проблем. У молодих цуценят або ослаблених собак інвазія може призвести до затримки росту, анемії та загального погіршення стану. 

Основні шляхи зараження гельмінтами

Найбільш поширені шляхи інфікування включають контакт з зараженим середовищем, тваринами, а також через недотримання гігієнічних норм.

Контакт із зараженими тваринами

Собаки можуть підхопити глистів від інших тварин. Навіть прогулянки у парку чи на вулиці не завжди є безпечними.

Споживання зараженої їжі або води

Паразити також можуть потрапити в організм через заражену їжу (наприклад, сире м’ясо, яке не пройшло належну термічну обробку) або брудну воду. У шлунку собаки вони продовжують свій життєвий цикл.

Контакт з інфікованими блохами та іншими комахами

Блохи є переносниками деяких видів глистів, зокрема стрічкових. Коли собака ковтає заражену блоху, личинки паразитів потрапляють у її організм і розвиваються в дорослі форми. Окрім бліх, потенційну загрозу становлять також комарі, кліщі та мухи, які можуть переносити різноманітні інфекції та паразитів.

Передача від матері до цуценят під час вагітності або через молоко

Це один з найнебезпечніших шляхів зараження, оскільки організм цуценят є ще не сформованим і дуже вразливим до паразитарних інвазій.

Заражене середовище

Гельмінти передаються через ґрунт, предмети побуту, випорожнення інших тварин. Недотримання гігієнічних норм сприяє зараженню.

 

Вчасне розпізнавання проблеми

Існує ряд ознак, які можуть свідчити про наявність паразитів. Ось основні з них:

  1. Зміни в апетиті та вазі. Собаки, заражені глистами, часто мають підвищений або знижений апетит. Паразити поглинають поживні речовини з організму, що може призвести до несподіваного схуднення, навіть якщо тварина продовжує їсти звичайну кількість їжі.
  2. Проблеми з травленням. Симптоми, пов'язані з травною системою, є дуже поширеними. Зокрема, улюбленець може страждати від діареї, блювоти, а також метеоризму.
  3. Поява свербежу в області ануса. Інфіковані собаки часто проявляють надмірну активність у цій ділянці. Як правило, це ознака того, що глисти викликають неприємні відчуття.
  4. Зміни в поведінці. Паразити можуть викликати у собаки загальну слабкість, зниження активності, депресивний стан.
  5. Помітні глисти у фекаліях або навколо ануса. Один із найбільш очевидних ознак інфекції — це наявність паразитів у фекаліях або навколо ануса собаки. Якщо ви помітили подібне, це сигнал негайно звернутися до ветеринара.

Раннє виявлення симптомів дозволяє швидко почати лікування та уникнути серйозних ускладнень.

Види гельмінтів у собак

Собаки можуть стати носіями різних видів гельмінтів, кожен з яких вражає організм по-своєму. Розглянемо найпоширеніші види, які здатні завдати шкоди здоров’ю вашого улюбленця.

Круглі черви (нематоди)

Нематоди — це найбільш поширена група гельмінтів. Вони мають круглу форму і паразитують у різних органах, але частіше всього у кишечнику. Поширені види: Toxocara canis і Toxascaris leonina.

Toxocara canis може спричинити блювання, діарею, а також порушення розвитку у щенят. Toxascaris leonina менш агресивний, але може викликати схожі симптоми, такі як втрати апетиту, зниження ваги і загальна слабкість.

Стрічкові черв'яки (цестоди)

Ці плоскі гельмінти схожі на стрічку і можуть досягати значних розмірів. Вони паразитують у тонкому кишечнику собаки, де закріплюються за допомогою спеціальних присосок або гачків.

Echinococcus granulosus — дуже небезпечний паразит, оскільки може утворювати цисти в різних органах, таких як печінка та легені, що призводить до серйозних порушень. Зараження можливе через випадкове проковтування інфікованих тварин або їхніх частин, а також під час контакту з інфікованою землею або предметами, що містять яйця паразитів.

Волосоголовець (Trichuris vulpis)

Волосоголовець має форму нитки, паразитує у товстому кишечнику собак. Його довжина зазвичай становить від 4 до 7 сантиметрів. Зараження відбувається через проковтування яєць паразита з інфікованого ґрунтового або водного середовища.

Основні симптоми інфекції включають втрату апетиту, блювання, діарею, зокрема з домішками крові, а також зниження ваги і слабкість. У важких випадках може виникати запалення товстого кишечника або анемія.

Анкілостоми

Анкілостоми мешкають переважно в кишечнику, присмоктуються до слизової оболонки, пошкоджують її до судин і живляться кров'ю. Найпоширеніші види — це Ancylostoma caninum та Ancylostoma braziliense. Анкілостоми викликають у собак діарею, блювання, зниження апетиту, анемію та загальне виснаження організму.

Інші симптоми зараження:

  • потемніння калу або його чорне забарвлення (мелена), що вказує на наявність крові;
  • блідість слизових оболонок (ознака анемії);
  • слабкість, млявість.

У цуценят анкилостомоз є особливо небезпечним і може навіть призвести до летального результату через значну крововтрату.

Сисуни (трематоди)

Трематоди або сисуни — це плоскі черви, які мають форму листка. Вони паразитують у внутрішніх органах, найчастіше в печінці, жовчному міхурі або підшлунковій залозі. Зараження зазвичай відбувається при поїданні сирої або недостатньо термічно обробленої риби, жаб.

Найпоширеніші види трематод у собак:

  1. Opisthorchis felineus (котячий сисун) — хоч частіше уражає котів, однак може іноді зустрічатись і у собак. Викликає опісторхоз, що проявляється жовтяницею, блюванням, болем у животі та загальною інтоксикацією.
  2. Alaria alata — личинки цього паразита мігрують по організму, уражаючи легені, печінку й навіть мозок.

Перші ознаки зараження трематодами – втрата апетиту, блювання, жовтяниця (жовтий колір слизових оболонок і шкіри), болі в животі, загальна слабкість.

Лікування глистів у собак

Лікування глистяних інвазій проводиться із застосуванням спеціальних протигельмінтних препаратів, які підбираються індивідуально залежно від ваги, віку тварини та типу паразитів. Самолікування неприпустиме — неправильне дозування або засіб можуть бути неефективними чи навіть небезпечними. Схему лікування повинен визначити ветеринар.

Зазвичай перші результати помітні вже через 1–2 доби після прийому, але для повного очищення організму часто необхідне повторне застосування через 10–14 днів. Важливо також здати контрольні аналізи після завершення курсу лікування.

Популярні препарати проти гельмінтів у собак

Сучасний ринок пропонує широкий вибір ефективних рішень — таблетки, суспензії, краплі, спреї, порошки тощо. Популярним є препарат Нексгард Спектра у вигляді жувальних таблеток, що одночасно захищає від бліх, кліщів і гельмінтів. Це зручно, особливо для активних собак. Для маленьких порід і цуценят підійдуть краплі Адвокат або Прінокат, які легко наносити на шкіру, забезпечуючи тривалий захист. Препарати мають різний спектр дії: деякі борються лише з внутрішніми паразитами, інші — з зовнішніми, зокрема блохами і кліщами.

Крім форми випуску, звертайте увагу на дозування та кратність застосування. Наприклад, таблетки Дронтал Плюс або Мілпразон Плюс можна використовувати раз на 3-6 місяців, тоді як краплі на холку Стронгхолд або Адвантикс — щомісяця. Вибір залежить від способу життя собаки і ступеня ризику зараження.

Не менш важливо враховувати вік і стан здоров'я тварини: цуценята потребують більш щадних препаратів, а собаки з хронічними захворюваннями — спеціальних форм. 

Рекомендована частота обробки

Частота обробки залежить від віку тварини, умов утримання, способу життя та рекомендацій ветеринара. Регулярна дегельмінтизація не лише лікує, але й ефективно запобігає паразитарним захворюванням.

Цуценят починають обробляти вже з 2-3 тижнів життя, оскільки вони можуть заразитися ще внутрішньоутробно або через молоко матері. Далі процедуру повторюють кожні 2 тижні до досягнення 2-місячного віку.

Дорослим собакам, що живуть удома і рідко бувають на вулиці, зазвичай достатньо профілактичної обробки раз на 3 місяці. Це стандартна рекомендація для більшості домашніх улюбленців. Популярні препарати: Дронтал Плюс та Артеріум Енвайр.

Собаки, які гуляють на вулиці, живуть у сільській місцевості або контактують з іншими тваринами, потребують дегельмінтизації раз на 1-2 місяці, оскільки ризик зараження значно вищий. Для таких випадків підходять препарати широкого спектра дії, наприклад, Каніквантель Плюс.

Також обов’язкова дегельмінтизація проводиться за 10-14 днів до щеплення — це забезпечує правильну імунну відповідь організму на вакцину.

Особливості боротьби з глистами у цуценят

Боротьба з глистами у цуценят має свої особливості через чутливість і незміцнілу імунну систему малюків. Зараження може статися ще до народження — через плаценту від інфікованої матері, а також через молоко під час годування. Тому дегельмінтизацію починають рано — з 2-3 тижнів життя.

Перші препарати повинні бути максимально м’якими та безпечними. Хорошим вибором може стати суспензія Празистан+. Вона діє м’яко і легко дозується. Прийом, як правило, повторюють кожні 2 тижні до 2-місячного віку.

Після двох місяців можна використовувати більш широкий спектр препаратів, як-от Дронтал Плюс або Каніквантель Плюс, однак лише після консультації з ветеринаром. Надзвичайно важливо дотримуватись дозування, бо передозування може викликати інтоксикацію або алергічну реакцію.

Також слід уважно стежити за станом щеняти після прийому препарату: втрата апетиту, блювання чи млявість можуть бути реакцією на загибель великої кількості паразитів — у такому випадку іноді потрібно підтримувальне лікування (наприклад, ентеросорбенти).

Важливість ветеринарних консультацій при лікуванні глистів у собак

Консультація ветеринара при лікуванні глистів у собак є ключовим етапом успішної терапії. Лікар допомагає точно визначити тип паразитів, підібрати безпечний та ефективний препарат, враховуючи вік, вагу, породу й загальний стан тварини. Самолікування може призвести до передозування, алергічних реакцій або неефективного лікування.

Крім того, ветеринар контролює процес дегельмінтизації, рекомендує супутні засоби (пробіотики або гепатопротектори) та дає поради щодо профілактики.

Профілактика: як уникнути зараження?

Профілактика глистів у собак ґрунтується на регулярній дегельмінтизації, дотриманні гігієни та контролі харчування. Необхідно своєчасно обробляти тварину за схемою, рекомендованою ветеринаром, уникати контактів із потенційно зараженими тваринами та не допускати поїдання фекалій чи сирих продуктів.

Усі ці дії знижують ризик повторного зараження та допомагають зберегти здоров’я улюбленця.